Нові тенденції у корекції дисбіозу кишечника

Спочатку хотілося б нагадати, що мікробіоценоз кишечника включає облігатну, факультативну і транзиторну мікрофлору. Найважливішою для нас є перша група бактерій, яка, незважаючи на невеликий видовий склад, має найбільшу чисельність, а тому становить основу біоценозу. Вона відносно стабільна і включає в основному молочнокислі бактерії (біфідо- та лактобактерії), а також бактероїди, кишкові палички, ентерококи. Роль даних мікроорганізмів складно переоцінити, оскільки вони беруть участь у регуляції імунної системи та синтезі вітамінів К і групи В, сприяють перетравленню їжі, поліпшенню моторики травного тракту та засвоєнню біологічно активних речовин, а найголовніше – володіють антагоністичною активністю по відношенню до умовно-патогенної та патогенної мікрофлори. Це дозволяє захищати стінки кишечника від колонізації патогенними мікроорганізмами, а отже, забезпечувати всі умови для нормальної роботи травного тракту. І від того, наскільки повноцінною буде робота цих бактерій, залежить здоров'я не лише кишечника, а й усього організму загалом (Hawrelak J, 2004).

Якщо ж з різних причин (наприклад при застосуванні антибактеріальних препаратів, порушенні режиму харчування, наявності гастроентерологічних захворювань) кількість представників облігатної мікрофлори значно зменшується, а умовно-патогенних та патогенних мікроорганізмів відповідно збільшується — говорять про дисбіоз. Результатом такого дисбалансу у мікробіоценозі стає порушення процесів травлення, обміну речовин, синтезу вітамінів. І, як наслідок, з'являються біль у животі, метеоризм, діарея тощо.

Тому важливо відновити порушену рівновагу в мікрофлорі кишечника. З цією метою досить широко використовуються пробіотики, які містять культури живих молочнокислих бактерій. Очевидно, у виборі такої тактики корекції дисбіозу вирішальну роль відіграє думка: «Якщо власних корисних бактерій мало, їх дефіцит можна заповнити культурами, запровадженими ззовні».

Проте, останнім часом деякі фахівці ставлять під сумнів доцільність такого підходу. Вони вказують на те, що ступінь активності введених культур залишається невідомим, а після припинення такої терапії штучно введені штами швидко зникають із кишечника (Маянський О.М., 2000).

При цьому відзначається і нездатність видового складу пробіотиків, що використовуються, відтворити повною мірою все різноманіття власної облігатної мікрофлори (Кисельов С.А., 2004).

А оскільки у кожного з нас вона має індивідуальний якісний і кількісний склад, доцільним можливо стимулювання зростання представників власної облігатної мікрофлори. І в цьому випадку перспективним є використання пребіотиків, які сприяють вибірковій стимуляції росту та метаболічної активності бактерій (Хавкін А.І., 2003).

Насамперед, до пребіотиків належить лактулоза, яка є джерелом харчування для біфідо- і лактобактерій, що є основою облігатної мікрофлори кишечника. При попаданні в травний тракт вона досягає товстого кишечника в незміненому вигляді, що дозволяє повноцінно проявити свій сприятливий вплив.

Особливе місце серед пребіотиків, що містять лактулозу, займає дієтична добавка. Лактусан. Завдяки корисним властивостям цього сиропу відзначається збільшення кількості представників біфідофлори та пригнічення зростання умовно-патогенних мікроорганізмів, а це у свою чергу сприяє зменшенню вираженості дисбіозу та відновленню нормального мікробіоценозу в кишечнику. Крім того, Лактусан не токсичний, що дозволяє використовувати його повним курсом задля досягнення бажаного відновлення кишкової мікрофлори.

Наскільки широка сфера використання Лактусана? На це питання вирішили відповісти фахівці, які провели кілька досліджень у Росії.

Початкова мета - підтвердити біфідогенний ефект лактулози в умовах in vitro та дослідженнях на тваринах. Але в ході дослідження було досягнуто не тільки вона - також відзначено сприятливий вплив концентрату лактулоз на відновлення кишкової мікрофлори у мишей навіть на тлі введення таких антибіотиків, як ампіцилін або тетрациклін (Щербакова Е.Г., 1998).

Фахівці Ярославської державної медичної академії виявили, що концентрат лактулоз in vitro сприяє підвищенню інтенсивності зростання біфідо-і лактобактерій. У цьому підвищувалася і активність лизоцима — речовини, якому належить важливу роль роботі місцевого імунітету (Малафеева Е.В., 1999).

Пізніше були відзначені інші позитивні властивості концентрату лактулози. Зокрема, на фоні додавання Лактусана до схеми лікування пацієнтів з тиреотоксичним зобом, цукровим діабетом І та ІІ типів, захворюваннями органів травної системи, нормалізувалися показники роботи імунної системи – підвищувався рівень Т- та В-лімфоцитів, синтез імуноглобулінів, фагоцитарна активність нейтрофілів (Суханов ГА). .

Лактусан виявився актуальним і у педіатричній практиці. Даний сироп у складі комплексного лікування дітей з хронічним гастритом добре переносився і дозволяв впоратися із симптомами дисбіозу (Вєтрова Л. В., 2001).

Корисний Лактусан і при вірусних гепатитах, причому у всіх вікових групах (і в дорослих, і в дітей віком). Він сприяє зменшенню симптомів запору, алергодерматозу та покращенню загального самопочуття навіть при хронічній печінковій енцефалопатії (Байшева З.М., 2000, Бобриков В.С., 2000).

При цьому відзначено можливість вживання Лактусана не лише в умовах стаціонару чи амбулаторії, а й під час санаторно-курортного оздоровлення пацієнтів із хронічними захворюваннями травного тракту, що супроводжуються розвитком дисбіозу (Єфименко Н.В., 2000).

До кінця можливості лактулозних сиропів ще не вивчені. Однак на те, що сфера їх використання може бути розширена, вказують результати іншого дослідження, в якому було показано, що збагачення кефіру лактулозою сприяло відновленню кишкової мікрофлори у дітей набагато краще, ніж звичайний кефір (Кузьменко Л.Т., 2001).

Проте вже зараз Лактусан можна рекомендувати:

• у складі дієтичного харчування для нормалізації мікрофлори кишечника (зокрема після застосування антибіотиків);
• при дисбіозі;
• при запорі;
• при захворюваннях печінки різної етіології;
• при порушеннях обміну речовин, що супроводжуються алергічним дерматозом;
• для покращення роботи імунної системи.