Інфекції сечовивідних шляхів відносяться до найбільш поширених інфекційних захворювань у людини і широко зустрічаються в амбулаторній та стаціонарній практиці.

Обласна конференція нефрологів, що відбулася у м. Вінниці, була присвячена питанням реабілітації пацієнтів із патологією нирок. Особливий інтерес викликали підходи до реабілітації пацієнтів з нирковими інфекціями у зв'язку зі значною поширеністю даної патології як в Україні, так і в усьому світі.

Інфекції сечовивідних шляхів можуть протікати з переважним залученням до патологічного процесу того чи іншого органу (пієлонефрит, цистит, простатит, уретрит), із залученням різних органів або без чітких ознак, що свідчать про залучення до процесу нирок або інших відділів сечових шляхів,— у цьому випадку говорять про «інфекцію сечовивідних шляхів». Даний термін є найбільш правильним, так як при будь-якому локальному запаленні в системі сечовиділення в інфекційний процес тією чи іншою мірою залучаються всі структури сечовивідних шляхів.

Дані про поширеність інфекцій сечовивідних шляхів дуже невтішні. Так, за даними медичного департаменту США, інфекції сечовивідних шляхів стали причиною звернення до лікаря в 2001 році 7 млн пацієнтів, а для 1 млн з них виявилися причиною госпіталізації.

У 2002 р. в Україні зареєстровано близько 550 тис. хворих, що належать до групи захворювань «інфекції нирок», що склало 1 364,9 на 100 тис. дорослого населення та близько 52 тис. хворих на хронічний цистит, що склало 126,5 на 100 тис. дорослого населення. Таким чином, останнім часом відзначається тенденція до збільшення чисельності запальних процесів сечостатевої сфери. Насамперед, дана тенденція обумовлена зниженням імунологічної резистентності організму в цілому, зміною вірулентності та патогенності мікрофлори, що викликає цю патологію, розвитком інфекції сечовивідних шляхів на тлі супутньої патології: цукрового діабету, сечокам'яної хвороби, онкопатології, різних видів імун.

Все це призводить до частої хронізації вогнищ інфекції, рецидивування та реінфекції, тривалої втрати працездатності пацієнтів, погіршення якості їх життя.

Враховуючи вищевикладене, стає очевидним необхідність профілактики та реабілітації хворих із хронічною інфекцією сечовивідних шляхів на амбулаторному етапі.

Пацієнтам з рецидивуючими інфекціями сечовивідних шляхів (більше двох загострень протягом 6 місяців або трьох загострень протягом року) необхідно проводити профілактичну терапію. Для цього використовують тривалий профілактичний прийом низьких доз фторхінолонів, котримоксазолу, у підлітків, вагітних і годуючих - пероральних цефалоспоринів. Однак, враховуючи можливість виникнення небажаних лікарських реакцій на тлі тривалої хіміотерапії, таких як алергічні реакції, дисбактеріоз кишечника, тромбоцитопенія, гемолітична анемія (на тлі прийому ко-тримоксазолу) та розвиток інтерстиціального нефриту, а також пам'ятаючи про недоцільність тривалої антибіоти літнього віку, вагітних, хворих на цукровий діабет, хронічні гепатити, виправданим є пошук комбінованих лікарських препаратів рослинного походження, придатних для тривалої терапії. Їх переваги перед синтетичними препаратами здебільшого очевидні. По-перше, це відсутність ускладнень та небажаних побічних ефектів. По-друге, широкий простір для маневрування, що забезпечується багатим вибором рослин, що надають різні види дії.

Пріоритетність застосування лікарських рослин обумовлена ??характером патологічних змін, фазою захворювання, наявністю ускладнень. Прикладом таких ліків може бути рослинний препарат канефрон Н. Рослинні компоненти, що входять до складу препарату, мають комплексний ефект, який проявляється протизапальною і спазмолітичною, сечогінною, вазодилатуючою та антибактеріальною дією, здатністю потенціювати ефект протимікробних препаратів. Під впливом розмаринової кислоти пригнічується вивільнення медіаторів запалення, що зумовлює стійкість протизапального ефекту. Усі рослинні компоненти, що входять до складу препарату, містять речовини з широким спектром протимікробної дії (фенолкарбонові кислоти, ефірні олії). Вплив препарату на канальцеву та клубочкову систему нефронів призводить до зменшення вираженості протеїнурії.

Важливо підкреслити широкий протимікробний спектр біологічно активних речовин лікарських рослин та їх активність щодо стійкої до синтетичних препаратів мікрофлори. Їх гідністю є поєднання протимікробних та протизапальних властивостей, що особливо цінно при хронічних процесах у сечових шляхах (Питель Ю. А., Амосов А. В., 1999; Амосов О. В., 2000). Діуретична дія препарату канефрон Н обумовлена поєднанням різних точок застосування лікарських компонентів. Ефірні олії сприяють розширенню судин нирок – покращується кровопостачання ниркового епітелію, а також впливають на реабсорбційну функцію епітелію ниркових канальців (Jacobi G. H., 1993). Механізм діуретичної дії фенолкарбонових кислот зумовлений осмотичними ефектами (Питель Ю. А., Амосов А. В., 1999; Амосов О. В., 2000).

Внаслідок виведення з організму надлишку рідини та солей натрію, канефрон Н сприяє зниженню артеріального тиску. Тривалість застосування препарату залежить від клінічної картини захворювання.

Важливою ланкою в реабілітації хворих на мікробно-запальні захворювання сечовивідних шляхів є застосування імуномодулюючої терапії. Зокрема, добре зарекомендував себе у цієї категорії хворих вітчизняний препарат протефлазід, який пройшов клінічні випробування у Київському НДІ урології та низці інших клінік, у тому числі й на базі Вінницького міського нефрологічного кабінету. Протефлазид є екстрактом з диких злаків, що складається з низки біологічно активних сполук, основною частиною яких є кверцетин та інші флавоноїди.

При проведенні реабілітаційних заходів у хворих на інфекції сечовивідних шляхів необхідно враховувати і такий фактор, як часте наявність ускладнень після прийому антибактеріальних препаратів. Тривала або короткочасна, але масивна антибактеріальна терапія призводить не тільки до позитивних результатів - санації, але і до досить тяжких наслідків у вигляді дисбіозу кишечника, і, як правило, дисбіозу всього організму. Тому відновлення нормальної мікрофлори — обов'язковий етап реабілітації всіх пацієнтів, які отримували антибактеріальну терапію, а для пацієнтів з хронічними інфекціями важливим є також попередній або фоновий прийом препаратів, що попереджають розвиток дисбіозу (пробіотиків). Найбільш вивченим і вдалим вибором для цього є лактулоза (дюфалак, нормазе), тому що поєднує в собі безперечну ефективність для підтримки нормальної екології організму — домінуючою ролі біфідо- та лактобактерій товстого кишечника (за що й отримала свою назву «біфідогенний фактор», або « біфідус-фактор») і повну безпеку для пацієнтів різного віку при будь-якій супутній патології. Лактулоза - це синтетичний ізомер лактози, що отримується з коров'ячого молока.

З позицій сучасних уявлень про фізіологію кишечника, значення кишкового мікробіоценозу в організмі людини важко переоцінити. Шлунково-кишковий тракт є складною симбіотичною екосистемою. Симбіоз макро- і мікроорганізмів у тому, що господар «піклується» мікрофлору кишечника, забезпечуючи її поживними речовинами, а мікрофлора забезпечує макроорганізм потрібними йому метаболітами і захищає його від застосування патогенних мікробів. Тому регулярне профілактичне вживання лактулоз забезпечує захист організму не тільки від кишкових інфекцій, але і від інфекцій дихальних шляхів і сечостатевої системи. Виражене поліпшення спостерігається у пацієнтів, які страждають на хронічні інфекції сечостатевих шляхів, що проявляється у зменшенні частоти загострень.

Доведено, що гнильні та патогенні бактерії виробляють у кишечнику токсичні речовини: аміак, аміни, індол та ін., а продукти метаболізму патогенних і гнильних бактерій надають токсичний вплив на організм людини, і насамперед на паренхіматозні органи, відповідальні за детоксикації. - печінка та нирки. Таким чином, виникаючи як результат антибактеріальної терапії, кишковий дисбіоз веде до порушення цілого ряду функцій організму, сприяє розвитку порушень у роботі органів та систем та подальшому рецидивуванню та хронізації інфекційних процесів.

Пригнічуючи патогенну флору, лактулоза тим самим попереджає проникнення в кров токсичних продуктів — аміаку та речовин, що містять аммоній, що завжди важливо для пацієнтів з патологією нирок. Лактулоза (Лактусан) сприятливо впливає на організм та при нирковій недостатності. (При нирковій недостатності екскреція азоту з сечею скорочується і настає накопичення їх у крові — азотемія. У разі очищення крові від сечовини здійснюють з допомогою діалізу, що викликає певні труднощі). Частково проблема вирішується обмеженням використання у харчовому раціоні білків. Як показали дослідження, при помірній азотемії зниження концентрації азоту у крові лактулозою виявилося дуже ефективним. Позитивний ефект лактулози при цьому полягає у зменшенні навантаження на нирки азотом та ароматичними амінами, зниження концентрації фосфатів у сироватці крові переважно за рахунок виведення води та іонів натрію.

Отже, використовуючи лактулозу від початку лікування пацієнтів з інфекціями нирок, вирішується відразу, як мінімум, 2 проблеми: створюється нормальне живильне середовище для власної мікрофлори та попереджається розвиток дисбіозу; Лактулоза сприяє детоксикації організму від надлишкових кількостей аміаку, що виявлявся при загостренні хронічних інфекцій як наслідок зниження функції нирок.

Додати коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *

ukUkrainian